Сфера — Тлумачний словник української мови

Сфера, і, ж.

1. мат. замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра.

2. предмет, що має форму кулі; поверхня такого предмета.

3. сфера діяльності, місце поширення чого-небудь; галузь життя, виробництва, мистецтва.

4. сукупність умов, середовище, в яких відбувається що-небудь; довкілля.

— обставина.

5. у мн. коло осіб, об'єднаних близьких спільністю соціального становища, занять тощо (ділові сфери, наукові сфери).

— сферичний, сферичність, присл. сферично.