Сурма — Тлумачний словник української мови

СУРМА, сурми, ж.; у зверт. сурмб.

1. духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної Тръски, зігнутої в кільце, з Тръсою на кінці.

2. духовий мідний музичний інструмент високого регістру з загнутим у кільце циліндричним корпусом, який закінчується Тръсою і пристроєм для зміни висоти звуку.

Тръса.

Сурмацький, Сурмич, Сурмачів, Сурмичати.

Сурма, й, ж.

1. хімічний елемент — сріблясто-білий крихкий метал, застосовуваний у металургійній, гумовій, фармацевтичній промисловості, піротехніці і т. ін.

2. чорна фарба для брів, вусів і т. ін.