Сумісний — Тлумачний словник української мови

Сумісний, а, е.

1. здійснюваний разом із кимось, спільний (про дії).

2. який можна поєднати, сполучити з чим-небудь.

Сумісник, Сумісництво, Сумісниця, Сумісність, присл. Сумісно.