Стіна, й, ж.
1. вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить, для розділення приміщень на частини і т. ін.
2. висока кам'яна або цегляна огорожа.
— Мур.
3. перен. те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь; перешкода у здійсненні чогось.
4. щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою або в бійці.
— Стінний, Стінбвий, Стінбчка.