Сторона — Тлумачний словник української мови

Сторона, й, ж.

1. простір, місцевість, розташовані в якомусь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок.

2. місцевість, територія, що має певні природні й кліматичні особливості.

Край.

3. простір, місцевість, розташовані справа або зліва від середини; одна з частин цілого, умовно поділеного навпіл.

4. особа, група осіб, організація, протиставлені чимось іншій особі, групі осіб, організації.

5. пряма лінія, що визначає геометричну фігуру (трикутника, квадрата і т. ін.).

6. перен. певний напрямок, спрямування.

Бік.