Стопа — Тлумачний словник української мови

Стопа, й, ж.

1. Кінцева нижня частина ноги людини та нижньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин.

2. Нижня частина гори.

Стопа, й, ж. У поезії — ритмічна одиниця вірша, що складається із послідовно повторюваного сполучення наголошених і ненаголошених або довгих і коротких складів.

Стопа, й, ж.

Велика кількість однорідних предметів (папір, одяг, дрова і т. ін.), складених один на один.

Стіс.