Спідниця — Тлумачний словник української мови

Спідниця, -і, ж.

1. жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу (у деяких народів — чоловіче ворання, що нагадує такий одяг).

— спідничаний, спідничина, спідничка, спідничний, спідничник.

2. перен. назва жінок.

Бігати за спідницею — упадати за жінками.

Триматися за спідницю, ірон. — не проявляти самостійності, підпорюватися волі жінки.