Споряджати — Тлумачний словник української мови

Споряджати, аю, аєш, недок., Спорядити, джу, диш., док.

1. збирати кого- або що-небудь кудись, забезпечуючи всім необхідним.

2. робити, виготовляти що-небудь, переважно ручним способом; майструвати.

Споряджений, Спорядження.