Сноб — Тлумачний словник української мови

Сноб, у, ч.; у зверт. Снобе.

1. Особа, яка беззастережно схиляється перед усім, що наявне в аристократичному середовищі (манера, мода, смаки).

2. Особа, яка претендує на вишуканий смак, манери тощо і з презирством ставиться до людей з іншими смаками, манерами тощо.

Снобізм.