Смола — Тлумачний словник української мови

Смо́ла, й, ж.

1. липкий пахучий сік, який виділяють хвoinі й деякі інші рослини.

2. темна в'язка з неприємним запахом речовина, що утворюється в ході сухої перегонки дерева; деревний дьоготь.

3. тільки мн. органічні речовини, які одержують синтетичним способом і використовують у різних галузях промисловості.

— смолений, смолильний, смолистий, смолити, смоління, смолкий, смоляний, смоляр, смолярня, смольний.