Синте́з, у, ч.
1. метод наукового дослідження предметів, явищ і т. ін. в цілісності, єдності та взаємозв'язку їхніх частин.
2. єдність, цілісність, взаємозв'язок явищ, предметів дійсності.
3. перен. органічне поєднання різних компонентів в одному цілому; узагальнення, висновок із чого-небудь.
4. Хім. одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучення простіших речовин або елементів.
— синтезований, присл. синтезовано; синтезування, синтезувати, синтезуючи, синтетика, синтетичний, синтетичність.
Синтез в інших словниках
| Синтез — Великий тлумачний словник сучасної української мови |