Середина — Тлумачний словник української мови

Середина, -и, ж.

1. місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь.

2. час, однаково віддалений від початку і кінця чого-небудь.

3. внутрішня частина чого-небудь (простір в обгородженому місці, приміщенні; внутрішні органи людини, тварини тощо).

4. проміжна поміркована позиція в чому-небудь.

Серединний, Середник, Середній, Середняк, Середняцтво, Середняцький, Середбвий.