Семафор — Тлумачний словник української мови

Семафор, а, ч.

1. Постійний сигнальний знак на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують, чи вільна колія.

2. Спосіб зорової сигналізації у флоті (прапорцями, руками, ліхтарем тощо).

— семафорити, семафорний, семафорник.