Сектор — Тлумачний словник української мови

Сектор, а, ч.

1. частина круга, обмежена дугою і двома радіусами.

2. частина народного господарства з визначеними економічними і соціальними рисами.

3. відділ в установі або організації.

Секторальний, Секторний.