Свідок, ка, ч. у зверт. свідку.
1. людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь.
— само-видець.
2. особа, що дає свідчення в суді, під час слідства щодо відомих їй обставин справи.
— Свідчити, Свідчення.
Свідок, ка, ч. у зверт. свідку.
1. людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь.
— само-видець.
2. особа, що дає свідчення в суді, під час слідства щодо відомих їй обставин справи.
— Свідчити, Свідчення.