Свиня — Тлумачний словник української мови

Свиня, і, ж.

1. парнокопитний ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м'яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура.

Свинар, Свинарка, Свинарник, Свинарський, Свинина, Свининець, Свинопас.

2. перен. неохайна, непорядна, нечемна людина.

Свин-ський, Свинуватий.