Саботаж — Тлумачний словник української мови
Саботаж, у, ч.

1. Навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або недбалого, несумлінного її виконання.

2. Чого. Прихована, замаскована протидія здійсненню чого-небудь.

Саботажник, саботажниця, саботажництво, саботажницький, саботований, саботування, саботувати.