Ріпа — Тлумачний словник української мови

Ріпа, и, ж.

1. дворічна овочева коренеплідна рослина родини хрестоцвітних.

2. збірн. їстівні солодкуваті на смак корені цієї рослини, що мають біле, жовте, іноді червоне або фіолетове забарвлення.

Ріпка, Ріпчастий.