Рівний — Тлумачний словник української мови

1. який не має западин і підвищень, плоский.

Гладкий.

2. який не має вигинів і викривлень.

Прямий.

— присл. Рівно, Рівнесенький, присл. Рівнесенько, Рівняти, Рівняння.

3. перен. спокійний, урівноважений (про людину).

Рівний2, а, е.

1. такий же, однаковий з кимось або чимось (за величиною, якістю тощо). Поділити на рівні частини.

2. який користується однаковим правами, надає однакові права. Рівне виборче право.

Рівність.