Рушниця, -і, ж.
Вогнепальна ручна зброя.
— Гвинтівка.
— Мисливська рушниця — вогнепальна зброя для полювання.
— Ставити під рушницю, військ. — з метою покарання примушувати стояти певний час у повному спорядженні та озброєнні.
— Стояти під рушницею, військ. — бути у повній боєвій готовності.
— Рушничка, Рушничний.