Руно — Тлумачний словник української мови

Руно, а, с.

1. Шерсть вівці, що зберігається при стрижці у вигляді одного суцільного пласта. Вовна, настрижена з однієї вівці. Овеча шкура з вовною.

  • А золоті руно: а) у старогрецькій міфології — золота бараняча шкура; б) те, що має найвищу якість.

Рунний.

2. перен. Про густе, пишне волосся.

  • Кучері.

Руно, а, с., перев. мн. Руна, Рун. Перші ростки посівів.

  • Сходи, прорість.