Рум'янець — Тлумачний словник української мови

Рум'янець, нця, ч.

1. Природний рожевий або червоний колір тіл, обличчя; почервоніння обличчя від приливу крові.

  • Паліти рум'янцем — мати червоний колір (про обличчя, щоки); рум'янець заливає обличчя — хто-небудь червоніє від збудження, захоплення, сорому і т. ін.

2. перен. Рожево-червоне забарвлення чого-небудь від променів сонця під час його сходу чи заходу.

3. перен. Червоний або рожевий бік плоду, червона пляма на плоді.

— рум'яність, рум'яний, рум'янити, рум'яніти, рум'янитися.