Розтин — Тлумачний словник української мови

Розтин, у, ч.

1. дія за значенням Розтити, Розітнути — розрізати на частини (шматки, скибки і т. ін.). Д кесарів Розтин, мед. — розтин черевної порожнини та матки в людини й тварин для виймання плоду під час ненормальних пологів, родів.

Розтинання, Розтинати, Розтяти, Розтинатися, Розтятися.

2. місце, де що-небудь розрізано.

Розріз.

3. площина дійсного або уявного перетину якого-небудь предмета.

У розтині часу — в історичній перспективі.