Розлад — Тлумачний словник української мови

Розлад, у, ч.

1. Відсутність єдності в стосунках між ким-небудь. Нелад.
Розладдя.

2. Відсутність злагодженості у звучанні (про звуки).
Розладженість, Розладжений, Розладжувати, Розладити.

3. Порушення душевної рівноваги. Внутрішній розлад.

4. Порушення нормальної діяльності, функціонування яких-небудь органів. Розлад шлунка.
Розладнувати, Розладнуватися.