Рогожа — Тлумачний словник української мови

Рогожа, і, ж.

1. плетена з личаних стрічок цупка тканина для упаковування або накривання чого-небудь; шмат такої тканини.

Рогожина, Ровожка.

2. груба, переважно полотняна матерія з шашковим переплетенням ниток.

Рогожаний, Рогожевий.