Рип, -а, ч.
Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частини об щось; звук, який видають деркачі та деякі інші птахи.
- За одним рипом — водночас, заразом;
- З рипом — з труднощами, через силу.
— Рипання, Рипати, Рипіти.
Рип, рип-рип, виг.
1. звуконаслідування, що відтворює різкий звук від тертя чогось об що-небудь.
2. розм. уживається як присудок зі значенням див. рипнути.
Рип в інших словниках
| Рип — Великий тлумачний словник сучасної української мови |