Ренесанс — Тлумачний словник української мови

Ренесанс, у, ч.

1. період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи в середні віки (XIV — XVI ст.) внаслідок зародження капіталізму.

2. архітектурний стиль епохи відродження, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури.

— ренесансний.