Рейд — Тлумачний словник української мови

Рейд, у, ч. мор. прибережний водний простір, придатний для стоянки суден на якорі.

— рійдовий.

Рейд, у, ч.

1. військ. проникнення рухомих військових сил у ворожий тил з певною [бниовою] метою.

Рейдувати.

2. перен. несподівана перевірка кого-, чого-небудь групою активістів за завданням громадської організації або преси.

Рейдовик, Рейдовий.