Редька — Тлумачний словник української мови

Редька, -и, ж у зверт. Редько

1. тільки одн. дворічна овочева культура родини хрестоцвітних з їстивним чорним або білим коренеплодом круглої чи довгастої форми.

2. їстівний коренеплід цієї рослини.

Гірше печеної редьки: а) дуже сильно; б) нестерпний.

Редьковий.