1. род. нку. загальна кількість; результат підрахунку чогось, виражений у числах, в очках.
- Бути на рахунку якому — визнаватися, вважатися яким-небудь;
- Брити на свій рахунок що — вважати що-небудь таким, що стосується себе.
2. род. нка. документ із вказаною сумою грошей для сплати за виконану роботу, послугу, придбану річ.
3. род. нку., перев. мн. облік прибутків і витрат у господарстві, а також запис такого обліку.
4. род. нку., перев. мн., бухг. фінансові операції якого-небудь підприємства, установи чи окремої особи.
- Відкривати рахунок в ощадній касі — вносити перший грошовий вклад до каси.
5. род. нку., перев. мн. взагалі грошові розрахунки.
- Зводити рахунки з ким — відплачувати комусь за щось (заподіяну кривду, образу).
Рахунок в інших словниках
| Рахунок — Великий тлумачний словник сучасної української мови |