Рахуба, і, ж., розм.
1. заст. лічба, рахування. Рахуби не діти кому, чому — не змогти перерахувати кого-, що-небудь.
- Не й кажи, що з нею робити, бо й рахуби її не діти (Ле).
2. заст. рахунок; міркування. Добріти рахуби — розібратися в чомусь.
- Та й не добріть ви наших рахуб (Ле).
3. неприємний клопіт з ким-, чим-небудь.
— Рахубний.
Рахуба в інших словниках
| Рахуба — Фразеологічний словник української мови |