Рада — Тлумачний словник української мови

Рада, і, ж.

1. настанова, вказівка, як діяти в певних обставинах. Порада. Давати (дати) собі раду — справлятися з чим-небудь самостійно.

2. спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимось.

3. колегіальний орган якої-небудь організації, установи чи сама організація, установа, що здійснює керівництво, радить у чомусь. Вчена рада; Педагогічна рада; Всесвітня рада миру.

4. орган державної влади. А Верховна рада України — найвищий законодавчий орган державної влади в Україні.

5. У Запорізькій Січі — загальні збори козаків. Рада генеральної старшини — в Україні у XVII–XVIII ст. вузький дорадчий орган при гетьмані, створюваний зі складу широкого дорадчого органу — Ради старшини.