РАБ, а, ч.; у зверт. Рабе; РАБА, й, ж. у зверт. Рабо; РАБИНЯ, і, ж., у зверт. Рабине.
1. У рабовласницькому суспільстві — підневільна людина, яка була повністю позбавлена прав і засобів виробництва й перебувала у власності свого господаря — рабовласника.
2. Людина, яка потрапила в політичну, економічну залежність від чого-небудь, утратила свої права, зробилася підневільною.
— Невільник.
— Рабство, Рабський, присл. Рабськи; Рабовласник, Рабствувати.
3. перен. Той, хто сліпо виконує чиюсь волю (звичайно з вищих суспільних верств) або повністю підпорядковує кому-небудь свою ВОЛЮ, СВОЇ ВЧИНКИ.
— Раб божий: а) рел. християнин; б) жарт, чоловік узагалі.