ПРОСТІР, простору, ч.
1. тільки одн., філос. одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом.
2. необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямках).
3. вільний, великий обшир.
4. перен. відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь.
— просторий, просторінь, просторовий, просторовість, присл. просторово, просторо.