Пень, пня, у. нижня частина стовбура спиляного або зрізаного дерева, що залишилося на корені.
— до пня — цілком, дощенту, повністю;
— через пень колоду — недбало робити що-небудь.
• пеньок.
— пеньковий.
Пень, пня, у. нижня частина стовбура спиляного або зрізаного дерева, що залишилося на корені.
— до пня — цілком, дощенту, повністю;
— через пень колоду — недбало робити що-небудь.
• пеньок.
— пеньковий.