Паша — Тлумачний словник української мови

Паша

Паша, -і, Ж.

1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби.

2. Пасовище.

ПАША, і, у.; у зверт. пашо. почесний титул найвищих військових і цивільних урядовців в османській імперії, Туреччині, Єгипті та деяких інших мусульманських країнах.

Паша в інших словниках

Паша — Російсько-український академічний словник (А–П)
Паша — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31