Паніка — Тлумачний словник української мови

Паніка, -и, ж. раптове замішання, розгсоленість або прояв страху при небезпеці.

Панікер, Панікерка, Панікерство, Панікерський, Панікувати, Панічний, Панічність, прнсл. Панічно.