Палиця, -і, ж.
1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. І такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори при ходьбі.
— Ф'ю-бити, як собака палицю, ірон. — дуже не любити;
— З-під палиці — з примусу, не по своїй волі.
2. Важкий дрючок із потовщенням на кінці, що в старовину використовувався як зброя.