Палець — Тлумачний словник української мови

Палець, льця, ч.

1. одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини.

Висмоктувати з пальця — говорити що-небудь, запевняти в чомусь, не спираючись на факти.

Дивитись крізь пальці на кого-що

  • А) не звертати уваги на що-небудь недозволене;
  • Б) ставитися до кого-, чого-небудь легковажно, несеріозно;

Обвести навколо пальця — спритно обдурити, обхитрувати.

Палець об палець не вдарити — зовсім нічого не робити.

2. кінцева частина лап тварин і птахів.

3. техн. деталь у вигляді стержня в машинах, механізмах.