Отрок — Тлумачний словник української мови

Отрок

Отрок, а, ч.; у зверт. бтроче.

1. заст., уроч. підліток, юнак.

2. іст. молодший княжий дружинник на русі, який брав участь у походах та збиранні данини, виконував князеві доручення тощо.

Отрок в інших словниках

Отрок — Рідні імена. Слов'янський іменослов
Отрок — Словник чужомовних слів і термінів
Отрок — Російсько-український академічний словник (А–П)

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31