Отаман, а, ч.; узверт. отамане
1. іст. керівник козацького війська або козацької адміністративно-територіальної одиниці.
2. керівник нерегулярного, незалежного від державної влади військового загону.
— отаманщина.
3. людина, яка керує певною групою людей, виконанням певних дій.
— ватажбк, лідер, провідник.
— отаманський, отаманство, отаманувати, отаманити.
Отаман в інших словниках
| Отаман — Великий тлумачний словник сучасної української мови |