Особливий — Тлумачний словник української мови

Особливий, -а, -е.

1. який виділяється певними ознаками з ряду таких самих істот, предметів, явищ тощо.

— своєрідний, оригінальний, самобутній, специфічний, характерний.

— особливість, присл. особливо.

2. який має спеціальне призначення.