Освіта — Тлумачний словник української мови

Осві́та, -и, ж.

1. Процес здобуття (передачі), розширення, підвищення рівня знань. Навчання, Просвіта.

2. Сукупність систематизованих знань, умінь, навичок, набутих у результаті навчання.

3. Загальний рівень знань людини, що часто співвідноситься з рівнем навчального закладу, який вона закінчила або в якому навчалася.

4. Система закладів і установ, призначених для навчання.

Освітній, Освітянин, Освітянський, Освічувати, Освічений, Освіченість.