Омана — Тлумачний словник української мови

Омана, і, ж.

1. неправильне, неадекватне, помилкове сприймання дійсності; сприймання її не такою, якою вона є насправді.

Ілюзія, Міраж.

Вводити в оману — показувати дійсність не такою, якою вона є насправді.

2. спроба видати за правду те, що в дійсності не є нею.

Обман, Брехня, Обдурювання.

Оманливий, Оманливість, присл. Оманливо.