Один, Одного, ч., Одна, Однієї і Однєї, ж., Одне, Одного, с.
1. числ. кільк. назва числа 1 та його цифрового позначення, а також відповідної кількості, що складається з 1 одиниці.
— Одиниця, Одинарний, Однина.
2. прикм. лише сам, без когось, чогось іншого.
— Єдиний.
— Одинак, Одинакий, Одність, Одиначний, Одиначник; уживається також Одно- як перша частина складних слів, напр.: Одноосібний.
3. прикм. який об'єднує когось, щось, належить усім.
— Єдиний, Спільний, Неподільний.
4. прикм. перший серед названих.
5. займ. про істоту, предмет, явище, ознаки яких не називаються.
— Якийсь, Певний.
6. займ. ти самий; який не змінюється.
7. займ. саме такий, а не інший.
— до одного — без винятку, абсолютно всі;
— один в один, один до одного — а) усі однаково хороші; б) дуже близько, упритул;
— один одного — про дію, яка має взаємне спрямування;
— один по одному (один за одним) — послідовно, по черзі;
— один перед (по-перед) одного — не по черзі, навперебій;
— одним-єдиний — тільки один, один-єдиний;
— усі як один — без винятків;
— що за один — хто такий.
Один в інших словниках
| Один — Російсько-український академічний словник (А–П) |