Обставина, -и, ж.
1. зовнішня подія, факт, ситуація, що певним чином впливає на щось. — Умова, аспект, деталь.
2. у мн. Обставини. сукупність умов, у яких щось відбувається. — Ситуація. — Збіг обставин — випадковість, яка спричинила малоймовірні результати.
3. лінгв. другорядний член речення, який позначає місце, час, причину, мету дії, а також спосіб здійснення (вияву), якість, міру й ступінь вияву дії або ознаки.
— Обставинний.
Обставина в інших словниках
| Обставина — Великий тлумачний словник сучасної української мови |