Обрій, ю, ч.
1. Умовна лінія візуального стикання неба із землею або поверхнею води.
— виднокрай, крайнебо, небокрай, горизбнт.
2. Простір, який можна побачити на відкритій місцевості.
— видноколо, виднокруг.
Обрій в інших словниках
| Обрій — Великий тлумачний словник сучасної української мови |