Нуль — Тлумачний словник української мови

Нуль, я, ч.

1. число, математичний знак, що означає відсутність величини.

2. умовна величина, від якої починається відрахування.

3. Нули: а) з нічого, без попередньої основи; б) від самого початку.

Нулівка.

3. поділка на шкалі вимірювального приладу, від якої ведеться відлік.

4. перен. предмет, який не становить ніякої цінності, не має значення.

Ніщо.

5. перен. особа, яка абсолютно не вміє, не знає чогось, повністю неспроможна на щось.

Ніхто, Нікчема.

Нульовий.