Небо, А, С., Мн. небеса, Бес.
1. просторова сфера, розташована над земною поверхнею.
- Небо і земля — про повну протилежність
- Небо прихилити — оточити увагою, турботою
- Небу жарко — про дуже інтенсивну дію
- Підносити до небес — надмірно вихваляти
- Просто неба — під відкритим небом, не в приміщенні
- Як із неба впало — а) несподівано з'явитися; б) не розуміти довколишньої ситуації
— Небесний, Небосхил, Небокрай.
2. місце перебування вищих сил, бога, святих, духів і т. д.
- На сьомому небі — дуже задоволений, щасливий
— Небесний, Небожитель.