Назустріч — Тлумачний словник української мови

Назустріч, незм.

1. У напрямку до когось або чогось, хто (що) рухається в зустрічному напрямку до Нього.

2. Взаємно наближаючись одне до одного.

Навстріч.

Іти назустріч — а) погоджуватись із кимсь, зважати на чиїсь побажання, підтримувати, сприяти; б) не відступати перед чимсь.